Democratising hospital design: Reconfiguration of disciplinary power via M. Foucault’s theory

Abstract

Інтер’єри лікарень є вирішальними просторами, де форма, матеріали, освітлення та акустика структурують повсякденну поведінку, що робить демократизацію дизайну нагальною темою для якості та гідності медичної допомоги. Це дослідження мало на меті теоретично обґрунтувати й випробувати логіку «демократизованого дизайну», яка переконфігуровує дисциплінарну владу в емансипативну просторову практику. Було застосовано змішані якісні дизайн методи, що поєднують синтез літератури, дискурс-аналіз технічних завдань і стандартів та порівняльні дослідження прикладів п’яти сучасних лікарень для оцінки просторового планування, «мови» матеріалів, регульованого освітлення та партисипативної навігації. Було досліджено, як традиційні інтер’єри кодують ієрархію через радіальне зонування, холодне тверде оздоблення, уніфіковане високояскраве освітлення та звукове середовище з голосовим керуванням; ці конфігурації породжують рутинізовані потоки та асиметричну видимість. Було встановлено, що децентралізовані планування, матеріали, натхненні природою, та освітлення, налаштоване під циркадні ритми, відновлюють баланс сприйняття й приватності, водночас підтримуючи гігієну та пропускну здатність. Було проаналізовано діалогічні інтерфейси – відкриті коридори, зони спільного ухвалення рішень та інфокіоски самообслуговування – і встановлено, що вони зменшують інформаційну асиметрію, підвищують відчуття контролю, а також довіру й задоволеність. Результати було узагальнено як чотирикомпонентну рамку (рух, матеріал, світло, звук), що показує, де конкретні втручання підсилюють або перерозподіляють владу в зонах входу, очікування та лікування; у п’яти прикладах зменшувався стрес від черг, скорочувався час пошуку маршруту та підтримувалася координація персоналу без підвищення ризику, пов’язаного з контролем інфекцій, чи компрометації клінічних процесів. Отримані результати можуть бути використані архітекторами медичних закладів, інженерами та менеджерами лікарень для формування настанов із проєктування та післяексплуатаційних оцінювань, щоб узгоджувати безпеку й ефективність із суб’єктністю, гідністю та участю як у новому будівництві, так і під час поетапних реконструкцій.

Hospital interiors remained decisive sites where spatial form, materials, lighting, and acoustics structured everyday conduct, making the democratisation of design a timely concern for healthcare quality and dignity. The purpose of this study was to theorise and test a “democratisation design” logic that reconfigured disciplinary power into emancipatory spatial practice. A mixed qualitative design method was employed that combined literature synthesis, discourse analysis of briefs and standards, and comparative case studies of five contemporary hospitals to evaluate spatial layout, material language, adjustable lighting, and participatory navigation. How traditional interiors encoded hierarchy through radial zoning, cold hard finishes, uniform high-illuminance lighting, and voice-controlled soundscapes was investigated; these configurations produced routinised flows and asymmetric visibility. Decentralised layouts, nature-based materials, and circadian-tuneable lighting were established to rebalance perception and privacy while sustaining hygiene and throughput. Dialogic interfaces – open corridors, shared decision-making corners, and self-service information – were analysed and were found to reduce information asymmetry, improve perceived control, and increase trust and satisfaction. The findings were summarised as a four-part framework (movement, material, light, sound) showing where specific interventions reinforced or redistributed power across entry, waiting, and treatment zones; across five cases, queuing stress was reduced, wayfinding times were shortened, and staff coordination was supported without increasing infection-control risk or compromising clinical workflows. The results could be used by healthcare architects, engineers, and hospital managers to inform design guidelines and post-occupancy evaluations that align safety and efficiency with agency, dignity, and participation in both new builds and phased renovations.